Ніс закладений уже який тиждень, уночі дитина хропе, як дорослий, спить із відкритим ротом, а отит за осінь уже третій. Від знайомих батьки чують одне слово: аденоїди. Іноді це справді вони, а іноді затяжний нежить після застуди чи алергія. Розповідаємо, як відрізнити одне від іншого і як проходить прийом.
Що таке аденоїди і чому вони збільшуються
Аденоїди — це скупчення лімфоїдної тканини в носоглотці, позаду носа. Вони є в кожної дитини й працюють як частина імунного захисту. Найбільшими вони бувають у дошкільному віці, а до підліткового віку зазвичай зменшуються.
Під час кожної застуди аденоїди набрякають, а потім поступово повертаються до звичного розміру. Проблема починається, коли застуди йдуть одна за одною і тканина не встигає зменшитися або коли вона збільшена постійно й заважає дихати носом.
Коли це ще норма
Дитина, яка ходить у садок, може застуджуватися багато разів за рік, і нежить після кожної застуди нерідко тягнеться тиждень-два. Легке похропування під час нежитю, яке зникає, щойно ніс задихав, — теж не привід для тривоги. Так само як поодинокий отит у ранньому віці: у перші три роки життя його переносить більшість дітей.
Ознаки, з якими варто до ЛОРа
Насторожує, коли ніс не дихає тижнями навіть без застуди, дитина постійно тримає рот відкритим, говорить «у ніс». Уночі — гучне хропіння, неспокійний сон, паузи в диханні, після яких дитина ніби захлинається повітрям. Удень — сонливість, дратівливість, неуважність, іноді нічне нетримання сечі в дитини, яка вже давно ходить на горщик.
Окремий сигнал — вуха. Збільшені аденоїди можуть перекривати слухові труби, тому отити повторюються, а в середньому вусі збирається рідина. Дитина перепитує, просить зробити мультики гучніше, не відгукується з іншої кімнати. Тривале зниження слуху може позначитися на мовленні й навчанні, тож чекати, поки «переросте», тут не варто.
Коли потрібна невідкладна допомога
Викликайте швидку, якщо дитині раптово важко дихати, дихання свистяче чи хрипке, вона не може ковтати й слинить, якщо є підозра, що в дихальні шляхи потрапив сторонній предмет, а також при судомах чи втраті свідомості. Того ж дня до лікаря — при набряку чи почервонінні за вухом, виділеннях із вуха, сильному головному болю, блюванні чи асиметрії обличчя на тлі отиту. Неприємний запах і виділення лише з однієї ніздрі можуть означати сторонній предмет у носі: діставати його самостійно не варто.
Що відбувається на прийомі
Лікар розпитає, відколи закладений ніс, як дитина спить, як часто хворіє на отити й ангіни, чи є алергія. Потім огляне вуха отоскопом — невеликим приладом зі світлом і лупою, — ніс і горло. Аденоїди не видно, якщо просто зазирнути в рот, тож за потреби лікар запропонує ендоскопічний огляд носоглотки, перевірку слуху чи тимпанометрію, яка показує, як рухається барабанна перетинка.
Не кожні збільшені аденоїди треба видаляти. Часто досить спостереження й лікування нежитю чи алергії. Рішення про операцію ухвалюють разом із батьками після огляду й обстеження, а не через один епізод хропіння.
Як підготувати дитину до візиту
Зніміть на телефон кілька хвилин нічного сну: хропіння й паузи в диханні лікарю легше оцінити на відео, ніж з опису. Запишіть, скільки було отитів за пів року, візьміть попередні висновки й результати перевірки слуху. Не чистьте дитині вуха ватними паличками й не давайте антибіотик без призначення.
Малюку заздалегідь поясніть, що лікар лише подивиться вушка й носик із ліхтариком, і візьміть улюблену іграшку. Якщо шукаєте, де прийме дитячий ЛОР у Львові, один із варіантів — медична мережа ЕКСПЕРТ: у неї кілька адрес прийому, а лабораторія, УЗД й ендоскопія працюють у межах однієї мережі. Прийом є й у вихідні.
Без поспіху, але й без відкладання
Закладений ніс після застуди й хропіння під час нежитю минають самі. Постійне дихання ротом, хропіння з паузами, отити один за одним і гірший слух — привід для планового огляду. Що робити з аденоїдами, вирішують після обстеження: залежно від того, як вони впливають на дихання, сон і слух дитини.
