Що таке об’єктивація: визначення і суть поняття
Об’єктивація — це процес сприйняття або представлення особи, явища чи емоції як об’єкта, позбавленого власної суб’єктивності, унікальності або волі. Найчастіше цей термін застосовується в контексті соціології, психології, філософії, а останнім часом і фемінізму, де він отримав особливе значення щодо знеособлення людей, зокрема жінок, у межах різноманітного медіа- чи соціального впливу. Інакше кажучи, це коли людину починають розглядати не як особистість із власними почуттями, думками і прагненнями, а лише як засіб досягнення певної цілі, об’єкт сексуального бажання чи інструмент комерційного споживання.
Сутність об’єктивації у різних контекстах
Поняття об’єктивації багатогранне і варіюється залежно від наукової або соціальної перспективи. У психології — це іноді здоровий інструмент, що дозволяє людині виносити свої внутрішні конфлікти назовні для можливості їх аналізу. У філософії — метод усвідомлення закономірностей об’єктивного світу. Але найбільш суперечливе і неоднозначне значення термін набуває в соціальному та культурному контекстах.
У соціальних дослідженнях та медіааналізі об’єктивація часто ототожнюється з приниженням особистості шляхом зведення її до тілесності чи певної функції. Людина, особливо жінка, перетворюється на “об’єкт погляду”, втрачуючи власну суб’єктивність в очах глядача чи суспільства. Наприклад, у рекламі це проявляється у використанні жіночого тіла для продажу товару — обличчя неважливе, головне — те, як виглядає тіло.
Основні види об’єктивації
1. Сексуальна об’єктивація
Найпоширеніший і найбільш обговорюваний тип — сексуальна об’єктивація. Вона виникає, коли людину зображують або сприймають виключно через сексуальну привабливість, відкидаючи її як особистість. У більшості випадків це стосується жінок, які у фільмах, рекламі чи музиці постають тільки як джерело бажання — без голосу або думки.
Прикладом цього може бути обкладинка журналу з частково оголеною жінкою, де акцент зроблено на її тіло, але нічого не сказано про її досягнення чи професію.
2. Емоційна об’єктивація
Тут йдеться про знецінення емоційної сторони індивіда — коли очікується, що людина завжди повинна демонструвати певний емоційний стан, приховуючи реальні почуття. Особливо це стосується суспільних очікувань щодо чоловіків, яким часто заборонено виявляти слабкість або вразливість.
3. Соціальна або функціональна об’єктивація
Цей тип об’єктивації має місце, коли особа розглядається виключно через призму її соціальної ролі або професії. Наприклад, якщо вчителя сприймають тільки як інструмент знань, нехтуючи його особистими труднощами або індивідуальністю.
4. Расова та культурна об’єктивація
Це форма стереотипізації, коли представників певної культури або національності зводять до типових уявлень. Наприклад, екзотизація жінок певних національностей або приписування їм певних рис тільки на підставі культури.
ОБ’ЄКТИВАЦІЯ — термін із багатьма проявами
У наш час об’єктивація трапляється майже скрізь: від ЗМІ та поп-культури до особистих взаємин. Найгірше те, що вона часто є невидимою, генетично закріпленою в структурах суспільства. Люди звикають до сприйняття один одного як функцій — жінка як мати або сексуальний об’єкт, чоловік як годувальник або захисник. Все це, хоч і здається буденним, позбавляє людей повноти особистості.
У феміністичній теорії ця проблема розглядається крізь призму «погляду чоловіка» — терміна, введеного Лаурою Малві. Йдеться про те, що жінка в культурі зображується так, ніби вона постійно переглядається очима чоловіка — і не як суб’єкт, а як об’єкт цього перегляду. Звідси витікає постійна самосвідомість, яку жінки змушені підтримувати, «переглядаючи» себе ззовні.
Приклади об’єктивації у повсякденному житті
Прикладів об’єктивації безліч, і часто ми їх не помічаємо:
- Рекламні ролики, де жінка виконує роль фону для чоловічого героя.
- Оголошення про роботу, що визначають вік, зовнішність або стать кандидата без обґрунтованої причини.
- Соціальні мережі, де головне — зовнішність, а не контент чи ідеї.
- Культурні жарти або меми, які зводять особистість до стереотипу або “типажу”.
Не варто ігнорувати і більш тонку форму об’єктивації, що проявляється в мові: наприклад, коли вживаються зменшувально-пестливі слова до дорослих жінок (“дівчинка”, “маленька”), або коли компетенції людини ставляться під сумнів виключно на основі зовнішнього вигляду.
Якими можуть бути наслідки об’єктивації
Психологічні дослідження показують, що постійна об’єктивація може призводити до зниження самооцінки, тривожності, депресивних станів і навіть порушень харчової поведінки. Люди, що постійно перебувають у полі об’єктивації, починають сприймати себе винятково у зовнішньому вимірі, нехтуючи внутрішнім розвитком. Це деякою мірою сприяє розповсюдженню культу тіла, перфекціонізму та хронічного незадоволення собою.
Крім того, вплив об’єктивації зачіпає і соціальні відносини, позбавляючи спілкування глибини та емпатії. Суспільство, де процвітає об’єктивація, менш толерантне, більш сексуалізоване та схильне до дискримінації.
Як боротися з об’єктивацією
Подолати суспільну об’єктивацію повністю складно, але багато речей ми можемо змінити самостійно:
- Усвідомлювати прояви об’єктивації та не підтримувати контент, що її просуває.
- Навчати дітей цінувати людей за особистість, а не зовнішні атрибути.
- Створювати контент, в якому представники різних груп зображуються як повноцінні особистості.
- Звертати увагу на мову і комунікацію — уникати стереотипних фраз та образливих порівнянь.
Головне — пам’ятати, що кожна людина є суб’єктом, з думками, емоціями, досвідом і правом бути почутим. Об’єктивація ж — це одностороннє скорочення особистості до «інструменту», що врешті шкодить всім учасникам соціального процесу.
